Як визначити, якої тривалості щорічну відпустку працівник вже заробив? Коли та на яку тривалість щорічної відпустки має право новоприйнятий працівник?

Щорічна відпустка та її види

Статтею 25 Конституції України передбачено право на оплачувану щорічну відпустку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону про відпустку, право на відпустку мають громадяни, які перебувають у трудових відносинах із підприємствами незалежно від виду та галузевої приналежності та фізособами-підприємцями.

Відразу зазначимо, що колективним договором, угодою та трудовим договором можуть встановлюватися також інші види щорічних відпусток, окрім зазначених у ст. 4 Закону про відпустки.

Щорічні відпустки бувають таких видів:

1) основна відпустка;

2) додаткова відпустка за роботу зі шкідливими умовами праці;

3) додаткова відпустка за особливий характер праці;

4) інші додаткові відпустки передбачені чинним законодавством.

 

Відпускний стаж 

Щорічна основна відпустка має надаватися за певний період часу перебування в трудових відносинах, а кількість днів такої відпустки необхідно «заробити».

Відразу зауважимо, що до відпускного стажу не зараховується час:

  • час перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
  • відпустка без збереження зарплати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію "дитина з інвалідністю підгрупи "А"" - до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку;
  • дні прогулу або відсторонення працівника від роботи через його провину;
  • дні відпусток без збереження заробітної плати, понад встановлену кількість зазначену ст. 25 та ст. 26 Закону про відпустки.

Зараховується до відпускного стажу:

  • час фактичної роботи (у тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка;
  • час, коли працівник фактично не працював, але за ним, згідно з законодавством, зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (у тому числі - час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу) (час збереження середнього заробітку та місяця роботи відповідно до ст.119 КЗпП);
  • час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога щодо державного соцстрахування (перебування у відпустці по вагітності та пологах);
  • час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному ст. 25 і 26 Закону про відпустки;
  • час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів;
  • час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв'язку із змінами у організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників.

До стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки зараховується:

  • час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників;
  • час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;
  • час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.

Зверніть увагу на працівників, яких переведено з підприємства на підприємство. Такі працівники можуть скористатися нормою п.16 ст. 25 Закону про відпустки для реалізації свого права на відпочинок. Працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи щорічні основну та додаткові відпустки повністю або частково і одержали за них грошову компенсацію, роботодавець (за бажанням працівника) має надати відпустку без збереження заробітної плати тривалістю до 24 календарних днів у перший рік роботи на новому місці до настання шестимісячного терміну безперервної роботи. А ось відлік стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку починається з дати укладення трудового договору на новому підприємстві.

Якщо ж працівник, переведений на інше підприємство, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки та не отримав за них грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.

 

Тривалість відпусток

Тривалість щорічної відпустки становить не менше ніж 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який слід відліковувати від дня укладення трудового договору. (ст. 75 КЗпП, ст. 6 Закону про відпустки).

Загальна тривалість  щорічних основної та додаткової відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірських роботах, - 69 календарних днів (ч. 3 ст. 10 Закону про відпустки).

Щорічна основна та додаткова відпустка за бажанням працівника можуть надатися одночасно чи окремо.

У чинному законодавстві передбачено також більшу тривалість ніж 24 к.д. відпусток для певних категорій працівників (ст. 6 Закону про відпустки).

Відпустки незалежно від режимів та графіків роботи розраховуються у календарних днях відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону про відпустки.

Не враховується під час визначення тривалості відпустки: 

  • дні тимчасової непрацездатності працівника;
  • відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;
  • святкові й неробочі дні (ст. 73КЗпП), що припадають на відпускний період (ст. 78-1 КЗпП).

Слід зазначити, що щорічна відпустка переноситься на інший період або продовжується у разі тимчасової непрацездатності працівника. 

Новий термін надання відпустки, що перенесли, встановлюється за згодою між працівником і роботодавцем.

Надання невикористаної частини відпустки одразу після одужання працівника чи перенесення її на інший період провадиться шляхом видання роботодавцем відповідного наказу на підставі листка тимчасової непрацездатності працівника та його заяви.

Оскільки у законодавстві йдеться про тимчасову непрацездатність  працівника, то у разі догляду під час щорічної відпустки за хворою дитиною (чи іншими членами сім’ї) відпустка не продовжується.

Підставою для перенесення чи продовження щорічної відпустки є також виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати, збіг щорічної відпустки з відпусткою у зв’язку з навчанням та настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.

 

Коли надається відпустка на підприємстві вперше

Право працівника на щорічну основну та додаткову відпустку повної тривалості у перший рік роботи настає після того, як працівник безперервно пропрацює більше ніж півроку. Проте деякі категорії працівників мають право на отримання відпустки до 6 місячного терміну (ч.7 ст.10 Закону про відпустки).

Зверніть увагу: якщо відпустка надається раніше (до настання 6-місячного строку), то її тривалість слід розраховувати пропорційно (лист Мінпраці від 27.03.2013 р. № 321/13/84-13).

Правом на відпустку до настання 6-місячнго строку можуть скористатися такі категорії працівників:

1) жінки - перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінки, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;

2) особи з інвалідністю;

3) особи віком до вісімнадцяти років;

4) чоловіки, дружини яких перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами;

5) особи, звільнені після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання;

6) сумісники - одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;

7) працівники, які успішно навчаються у навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;

8) працівники, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку й не одержали за неї грошової компенсації;

9) працівники, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;

10) батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу;

11) у інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором (ч. 7 ст. 10 Закону про відпустки).

Щорічну відпустку можна поділити на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.

За перший й другий рік роботи щорічні відпустки надаються у будь-який час робочого року відповідно до затверджених графіків. Але певним категоріям працівників щорічні відпустки надаються у зручний для них час, зокрема особам з інвалідністю. Особам віком до 18 років, жінкам перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї, одинокій матері (батьку), ветеранам праці та особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною та ін.(ч. 13 ст. 10 Закону про відпустки).

Автор: Галина Казначей
Джерело: «Дебет-Кредит»

ПВФ “Практик”. Електронний документообіг.

Послуги бухгалтерам Вінниця, M.E.Doc Вінниця                        

+38 (097) 848-02-33, (063) 77-26-206

+38 (0432) 55-40-75 багатоканальний

 

Розробка сайту
дизайн-студія «Webhit»